Еколого-біологічна характеристика липи крупнолистої (Тilia platyphyllos Scop.).
Рід липа (Tilia) відноситься до листопадних дерев, єдиний в родині липових (Tiliaceae). Природній ареал липи крупнолистої: західні області України, Молдова, Західна Європа. На Україні культивують за межами природного ареалу в ботанічних садах Києва, Одеси, Волині, Донецька, Житомира, Асканії-Нової.
Дерево до 35 метрів висотою, з густою, широкопірамідальною кроною. У дорослих дерев гілки в різних частинах крони мають різне направлення росту: верхні гілки направлені вгору, середні – горизонтально,нижні – з нахилом в низ. Стовбур правильний, циліндричної форми до 1,5м в діаметрі. Кора сіро-бура, зазвичай з глибокими і довгими вздовж стовбура тріщинами, гладенька у молодих дерев (віком до 40 років) з червонувато-коричневими, голими молодими пагонами. Бруньки крупніші ніж у липи дрібнолистої [29].
Коренева система на глибоких грунтах добре розвинута з сильним стержневим коренем і далеко розповсюдженими бічними коренями; на підзолистих грунтах з мілким заляганням грунтових вод і дуже щільною кам’янистою материнською породою – неглибока з слабо розвинутим або і зовсім нерозвинутим стержневим коренем [30]. В містах степової зони, де дерева на асфальтованих вулицях часто ростуть в лунках невеликих розмірів з ущільненим поверхневим шаром грунту, в поверхневому горизонті грунту 0-10см міститься до 15% всіх коренів. Товсті скелетні корені складають тут незначну частину, приблизно стільки ж коренів розміщується в горизонті 10-20см. Найбільш насичений корінням шар грунту 20-40 і 40-60см, де розміщується до 60% всіх коренів. Нижче 60см кількість коріння значно зменшується, на глибині 100см їх кількість не перевищує 1,5%. На відстані 40см від стовбура, в межах не заасфальтованої лунки, міститься до 53% всіх коренів. Під асфальт із лунки проникає до 47% коріння проте загальна їх кількість швидко припиняє свій ріст, і на відстані 100-120см від стовбура дерева зосереджується лише 6-7% коріння. Окремі корені віддаляються від стовбура на 3,5-4м [28].
Листя зелене, опушене зверху, з пучками волосків в кутках жилок – знизу. Черешки довжиною 2-6см. Листки фертильних пагонів округлі або яйцевидно-округлі, до 9см довжиною і 8см шириною, на вершині витягнуті із серцевидною або усіченою основою. Листки порослевих пагонів до 20см довжиною і шириною. Листя розпускається на два тижня пізніше, ніж у липи серцелистої. Восени листки набувають красивого світло-жовтого кольору.
Приквітковий листочок – "парус", продовгуватий, довжиною до 9см і біля 2см шириною. Квіти невеликі, кремово-жовті, запашні, багаті нектаром, зібрані по 2-5 в суцвітті довжиною 6-8см. Розквітає на два тижні раніше липи серцелистої, в VI-VII місяцях. Плоди кулеподібні або трохи видовжені, 10мм довжиною і 7-10мм шириною, з добре вираженими ребрами, опушені горішки з товстою шкарлупою. Вага 1000 плодів 80-110 грамів, в 1кг міститься 10 000 штук. Дозрівають плоди в ІХ місяці [31].
Росте відносно бистро, у віці 30 років досягає 16м висоти. В віці 10 років на чорноземних грунтах виростає до висоти 3м і максимально 5,5м. Живе липа до 500 років. На вулицях великих міст, як правило 80-100 років.
Не дуже морозостійка, але умови середньої смуги переносить добре. Погано росте на сухих і засолених грунтах. Засуху переносить краще липи серцелистої, стійкіша і більш довговічна в міських умовах. Липа вважається димостійкою породою, не погано переносить забруднення повітря газами. На родючих з добрим зволоженням грунтах газостійкість її збільшується.
Дана культура відноситься як до порід лісних угідь, так і до дерев, що вирощують штучно на вулицях міст, вздовж доріг і алей, в скверах і парках, навколо полів, садів, водоймищ – для озеленення. М’яка біла деревина використовується для виготовлення в основному домашньої утворі, а луб дає волокна для плетення (лико) і мочало.
Розмножується в культурі насінням і відводками. Властивість липи давати численну кількість паростків зберігається до глибокої старості, але з віком ця здатність знижується. Численні паростки вона дає з 15-20 років, плодоносити розпочинає з 20-25 років [32].
На Україні зустрічаються такі декоративні форми:
─ Fastigiata – з пірамідальною кроною, в деякій літературі зустрічається як pyramidalis. Гілки дерева направлені вверх. Найбільш розповсюджена ця форма в Нововолинську.
─ Vitifolia – в даної форми листя має вигляд як у винограду – трилопатеве.
─ Laciniata – з не правильно лопатевими глибоко розсіченим листям. Дерево в віці 22 роки досягає висоти 8м, діаметр крони – 4м, стовбура на рівні грудей – 14см. не вибаглива до грунту, але краще росте на добре дренованих і родючих ділянках. Не потребує обрізку (вирізають лише засохлі гілки). Морозостійка. Дуже декоративна в цвітінні і плодоношенні криловидними прилистниками щитковидних напівзонтичних суцвіть. Кремовий колір прилистників красиво виділяється на темно-зеленому фоні крони. Гілки ростуть від місця превивки вверх під гострим кутом. Крона щільна. Однорічні пагони мають фіолетово-червоне забарвлення, що підвищує декоративність дерева на фоні снігу. Листя самої різноманітної форми: розсічене, вирізні, надірвані, середній їх розмір 10×7 сантиметрів; зверху темно-, знизу – світло-зелені. Зацвітає з другої половини червня. Квіти жовті, крупні, з приємним запахом. Медонос. Плоди – крупні, світлі, опушені горішки. Використовують в невеликих групках і поодиноких посадках. Розповсюджена в таких містах як: Київ, Вінниця, Біла Церква, Рівне.
─ Pendula – з плакучою кроною. Дерева з довгими повислими гілками, зазвичай невелике дерево 8-10м висотою з куполоподібною кроною.
─ Aurea – золотиста. Дерево висотою до 20м. Світлолюбна, в затіненні втрачає золотисте забарвлення листя. Середньо посухо-, вітро- і димостійка. Особливо декоративна в період весняного і літнього приростів. Стовбур з темною, глибокотріщенуватою корою. Гілки мають світло-жовтий колір. Своєрідний вигляд кроні придають кінці пагонів, котрі згинаються до низу. Листя при розпусканні жовто-золотисте, почергове, на довгих червонуватих черешках, серцевидні, зверху гладенькі, знизу опушені, розміром 7,5×6,5 сантиметрів. Плоди – крупні горішки, опушені, з добре вираженими ребрами. Краще використовувати в одиночних посадках з гарним освітленням, при якому золотисті тони особливо ефективні [33].
